Максим Глушаниця, Голова Асоціації, виступив на форумі Rethink Waste 2026 із доволі незручною, але життєвою темою щодо виробництва альтернативного палива з відходів (RDF/SRF) та запропонував колегам розібратися з реальним бізнес-кейсом та системними бар’єрами, які гальмують ринок.
Громади часто мріють збудувати завод за 5–7 млн євро і чекають шалених прибутків від продажу палива. Але в реальності цементні заводи не готові купувати сирий сміттєвий «хвіст» дорого — вони вимагають високоякісний SRF, зокрема класи 1–3 із мінімальним вмістом хлору, або забирають його переважно як альтернативу з мінімальною дотацією.
І тут проявляється одна з ключових системних проблем: регіональні плани з управління відходами не працюють.
Насипна щільність сирого RDF низька, тому возити його на великі відстані без попереднього брикетування чи грануляції — прямий шлях у збитки. Без оптичних NIR-сепараторів та суворих стандартів ДСТУ нам не обійтися.
Саме тому завод із переробки будується першочергово не для того, щоб озолотитися, а щоб уникнути екологічного колапсу та закриття переповнених полігонів.
Поки в країні не запрацюють реальні економічні стимулювання — як-от адекватний екологічний податок на захоронення — систему не зрушити.
Дискусія вийшла неймовірно гарячою та предметною. Відкритий мікрофон із представниками цементної галузі та переробниками показав, що проблеми розуміють усі, і час переходити від стратегій на папері до прагматичних рішень.






